Галина МИРОСЛАВА

НЕСПОВІДАНЕ ТІЛО

Несповідане тіло прагне тиші відлюддя
Щоб сприйняти себе несподібнено будням
Серце тьохкає точить і точить відлуння
Бо не знає ще свят і не хоче вже будня

Йдеш по зірваних днях перегнутих тяжінням
І лякають сліди в порохах і у глині
Під тобою бруківка із вкрапленням сліз
Над тобою Чумацький щось чекаючий віз

***

© Галина Мирослава. Всі права застережені.