Галина МИРОСЛАВА

ПОВЕРНЕННЯ

На вигини облиснених вершин
На повні часу дикого простори
Холодна і тягуча тінь долин
Лягає никло смутком неозорим

Надірвана звиваючись вз’їжджа
Крутнувшись поотьмарена дорога
Притискує єством всім до буття
Навіюючи болісну тривогу

Руйнуюча розтяглість сіризни
Щоменший просвіт у щоновий вимір
Душа пече та тягнеться туди
Де пам’ятає було тепло й щиро

***

© Галина Мирослава. Всі права застережені.