* * *
Ви б забрати хотіли небо,
Віддала б його вам сповна.
Це – триваюче пекло в раї.
Це – безмежна углиб самота.
Ріже вітер смичком і плаче.
В повнім оберті, як земля,
Біль розкручує, біль розкачує
І галерами тягне.
Душа,
Як розірвана рукавами,
Запульсована вкрай ріка.
Полишити б, але не нами
Обирається доля така.
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.