Галина МИРОСЛАВА

* * *

Літа ноги на покосі
У стремена тягне осінь
Нас розблисканих їздою
Вихлювато за собою
затяга
Обрятуємось не знаю
Осінь без кінця і краю
Через степ о степе-пане
Диханням твоїм я п’яна
без вина
На ніщо не покладешся
Утіка з-під рук і серце
Не зотямившись гуляє
Осінь степом світ безкраїй
  ми самі
Літа ноги на покосі
Час нестриманий і досі
у мені

***

© Галина Мирослава. Всі права застережені.