ОСІННЄ
Непідвладноосінній жаль
На шляхетно прощаюче гілля
Через серце
Тріпоче вуаль
У туман увиваюче вільне
Цей глибокоосінній сум
У напруженні стиснуті губи
І доходження зим в сотнях лун
Обривання морозним знечулим
Приголомшливий зсірений світ
Присікання погорбленим часом
За сльозами що йдуть у розхід
Хто подовгу а хто і одразу
Непідвладноосінній жаль
В нікуди розповаблене листя
Відлітання шумуючи
Даль
За туманом імлистим зависла
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.