* * *
То не осінь
То жінка сплакана
То безтямність украй
Врозпач
То життя геть загублене
Знаками
Позначає зникоме
Вплач
шлях зневір без пуття розкатаний
Звольте вислухать
ще живу
То не осінь
То жінка з ладаном
ходить привидом наяву
Під каскадом глухого відчаю
Під розгульний до схлипу день
Б’є по струнах від жалю знічених
Мов зурочений менестрель
То не осінь
То жінка сплакана
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.