ОПАЛЕННЯ
Опалила залюбленість листу в собі.
І опали світи…
І калюжами й брудом,
Загортаючись в глум,
Понеслись. І по сні
Піднебеснім…
Його вже не буде.
Буде сум,
Роздираючий душу хрипінням,
Будуть свисти й шуми,
Стогін буде покинутих гнізд,
Опадаючих в ніч
На запечене болем сумління
Серед зморщених міст
Міріадами зсохлих облич.
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.