* * *
Коли ти в розмах кольорів
росив крізь вихор пилу серце
Зап’ястя правої руки звільнивши жильне
М’яко пензлик
вогненно й вільно біг і біг
по краплях
Свято і врочисто
Широко в паузах
Він жив
привносив легко тепле чисте
Занурившись у себе світ
співав душею на папері
Вилонюючи танець сим
пахким торканням акварелі
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.