* * *
Куди не кинь — усюди знак орди.
Ясир здають догідливі васали…
Самих себе укотре звоювали.
Якої ще потрібно нам біди?
Якої ще потрібно нам покори?
На свіжу думку скільки ще бурди?
Сивіють наші та не наші гори.
Полон. Полин. Полями пил і дим.
Ані дихнуть, ані зірвать полуди,
ані ковтнути чистої води…
Таврують один одного на людях
князьки, гетьманчики, самих себе вожді.
Лише на згарищах шукаємо причини:
“Якби знаття. Якби усі… Якби…”
Стоїть країна, як причинна,
нерозуміючи ганьби.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.