Іван ОЛЬХОВСЬКИЙ

ЧОРНИЙ ВІЛ

В народу вбили воєводу
І пояснили, що довкіл
була пітьма, а він летів
зашвидко,
як метелик, на свободу,
на сонце,
світло…
І згорів.

Пречорний-чорний
Чорний Віл.
Пливе, пливе народний сум рікою,
Німують гори.
І Поділ тамує біль на межах сил…
Хто понесе тепер знамено Волі?
Хто поведе долати крутосхил?
Мовчить, мовчить
і бронзовіє Воїн…
Пречорний-чорний
Чорний Віл.

В промовах тоне, тоне слава,
не тоне шумовиння діл:
хто, як, коли на кого глянув,
хто що сказав наперекір…
Тому не наша досі в нас держава…
Наш — чорний хліб
й пречорний-чорний
Чорний Віл.

Народ в розпуці
жде нагоди,
коли прийде (укотре?) Чорний Віл,
і сколихнуться гори й діл,
засяють очі, звіються незгоди…
В народу вбили воєводу.
Змалів народ.
Народ осиротів.

***

© Іван Ольховський. Всі права застережені.