* * *
Відстаю, відстаю від життя.
Моя Муза боїться трамваїв,
що по коліях стрімко летять.
За версту вона їх обминає.
Голос мій в межичассі завис,
обирають без мене гетьманів,
що клянуться до хрипу, до сліз,
і… зникають, як тіні в тумані.
Добираю ретельно слова,
забуваю забути про втому…
Щойно вилуплена мурашва
обганяє мене по-крутому.
Доки викричу серцебиття,
сотні раз проклянуть барикади…
Відстаю, відстаю від життя…
І немає ніякої ради.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.