* * *
Знову осінь… І я захворію…
А на зиму, напевне, помру.
Охопила все гіпотермія —
паленіють дерева в жару.
Задихаються в’язи і клени,
в золотій лихоманці — граби,
марять чорні тополі зеленим,
хочуть жовте змішать з голубим.
Божеволіють липи й берези.
Мліють явір, каштан і жасмин.
Почались від постійних стресів
крововиливи у горобин.
Відбирає і мову, і мрію…
Вже не чую на дотик стерні…
Дай же, осене, промінь надії
хоч найменший — ожить навесні.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.