* * *
Не минає мене листопад,
нагортає на серце зажуру, —
час вогню, час дощу, час утрат,
час прощання і мелодій похмурих.
Кожне слово моє невпопад,
кожне слово твоє тривожить,
підіймається сумнівів чад,
стогне думка: а може, а може!
І ніяк не вернутись назад,
щоб не спити цю чашу до краю…
Не минає мене листопад…
Не минає мене, не минає.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.