* * *
Ще не зима, та вже не осінь…
Нейтральна смуга між стихій —
ще ні по кому не голосять,
і не рятують… Боже мій!
Такі жагучі і невтішні,
мовчать розгублені вітри.
В саду приготувались вишні
чи то вмирати, чи цвісти
Спинився час, лежить, дрімає,—
втомився слухати сумне,
в туман гарба його вгрузає,
ніхто її не підштовхне.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.