* * *
Не знаю, як цей ніжний подих
торкнув мене — і диво з див:
і дзвін краплин, і тенор сходів
так свято у мені зацвів.
Сповитий ще в мінорно-синім
відцвілім сні джерельний світ,
та з кожним рухом диво-сили
усе ясніше образ-цвіт.
Магічності тремкої вроди
з мелодії струмків та соків
не відтворить. Душа природи.
В дрібних росинках коси, щоки.
Любовно мовлять світле ймення
у тихий колір пензлі-віти…
Я не чекав на одкровення…
Тепер гадаю, що робити?
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.