* * *
Без Вас — німота кам’яна
найтонший звук стирає в порох.
Іде невидима війна.
Я сам собі — найбільший ворог.
Шматую, як анатом, сни,
застиглі фрази, зойки, схлипи,
але немає серед них
сакрал озонної молитви.
Бліда і стомлена луна
тихенько скиглить в мурах, стінах.
Довкола сіра пелена…
Безкрилля. І немає винних.
Смертельний туск залив до краю
мій світ, мій дім, мій дух і час.
Де Вас шукати, я не знаю…
О, жах! Нема мене без Вас.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.