* * *
… Мовчите. Боїтеся ударити в спину?
Збожеволіти можна од пауз довжезних таких.
Я забув би усе, по-новому, напевне б я гинув,
і напевне, спокутував інші свої гріхи.
Ну до чого тут жаль, що не вміє душа не палати,
що сади захлинаються скрізь білопінням своїм.
Хто це Вас научив так майстерно мене відмовляти
і труїть не до смерті, а тільки до втрати глибин?
Ви гадаєте знову: я вкотре не так зрозумію.
Я залізом припік, де яка тільки рана ятрить.
Доки біль не росте, доки діє ця анестезія,
я до всього готовий…
Я слухаю Вас…
Кажіть!
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.