Іван ОЛЬХОВСЬКИЙ

* * *

Я кожен дотик Ваш обвіюю вітрами,
витруюю слова без крихітки жалю,
у вогняних пісках пустелі Атакама
на сонці золотім я сам себе палю.

Горить моя жага і мрія захмеліла,
сліпих зачарувать горить рясне зело.
Це полум’я мені дорожче всяких зцілень,
хоч серце пропіка смертельнеє жало.

Мені уже не снять ні спека, ні морози,
ні божевільний шал спокусливих оман.
Сповита в аромат тендітної мімози,
моя душа пливе у Тихий океан.

***

© Іван Ольховський. Всі права застережені.