* * *
Кораблі відпливуть і птахи відлетять у вирій,
охолоне каміння, вода позмиває сліди,
тиха-тиха печаль прибреде кошеням сірим, —
ми залишимось тут, ми залишимось вдвох назавжди.
Наше море засне — воно мріяло також про штилі.
Мимо нас пропливатимуть дні, місяці і роки…
Нас, як еллінський мармур, шліфуватимуть спогадів хвилі
до співучої тоні, до білої кості руки.
Вавілони жаги пересохлі вітри заколишуть
і затихнуть навіки між сивого спокою глиб.
Захлинемося ми од хмільного безмежжя і тиші,
і над нами замруть косяки зачудованих риб.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.