* * *
Ліні КОСТЕНКО
Я подовгу вимолював Ваше магічне ім’я,
од безсоння заплутався в назвах, подіях і датах,
під ногами пливла, божеволіла, никла земля,
задихалося птаство — не в змозі було літати.
День чіплявся за день — за роки зачепились роки.
Вже, здавалося, нікому зрушити з місця состави,
та озвалася Вічність у тихому плині ріки,*
засвітилося небо тремкої надії і слави.
Ожили мої лебеді — в синяві креслять круги,
ніби хочуть до Вічності мене на крилах підняти.
І хмеліє душа, і за ними летить навздогін,
і повчає мене, як промовисто треба мовчати.
*Книга Ліни Костенко “Над берегами вічної ріки” вийшла після шістнадцятирічного мовчання.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.