Іван ОЛЬХОВСЬКИЙ

* * *

Спливають дні — зимові й літні, —
спалахують і мерехтять
то срібним снігом під ворітьми,
то сяйвом сонячних багать.

Переплітаються із вітром,
із листям кленів та беріз,
спливають тихо, непомітно
краплинами добра і… сліз.

Спливають… Житніми громами
гуркочуть полем навпрошки,
летять, летять над берегами
надій і розпачів людських.

Не зупинить, не загнуздати
їх у нестримнім табуні.
Осоння батькової хати
краєчком крил черкають дні…

***

© Іван Ольховський. Всі права застережені.