ВАН ГОГ. В ОВЕРІ ПІСЛЯ ДОЩУ
Дощ обриси дерев розмив,
затяжністю заюшив трави,
згубив кущі, город роз’їв
і змовк, неначе по забаві.
Природі оголили нерви —
сичать зелено-голубі.
Дзеркально-біло світять верби
в холодній і важкій воді.
Краплини дзвонять об краплини,
зливаються, пливуть, блищать…
Передчуття мінливоплинні
і світло, й боляче ячать.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.