* * *
Ганнусенько-малюсенька, іскринко,
чому у нас такий невтішний плач
над таненням самотньої сніжинки?
Вона ще перевтілиться, побач…
Русявочко, цікавочко, потіхо,
куди подівся твій щасливий сміх?
Невже таке велике горе-лихо
міг принести скороминучий сніг?
Чаклунко, балакуночко, артистко,
за нами скучив котик, гномик Чіп…
Повідай їм свої печальні вісті…
Чому це носик до вікна прилип?
Пустунко, веселунко, фантазерко,
у нас виходить непоганий шкіц.
Дивись, як ніжно на віконнім дзеркалі
сніжинку пригортає білий принц.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.