НАД ЛІТОПИСОМ ВЕЛИЧКА
Семенові Палію
Я не знаю
яким Ви були
Мій сивочолий предку
Шкода
Мені так хочеться
про вас заспівати
Але нічого не лишилось
Я не можу вклонитись
Вашій могилі
Торкнутися долонями
Вашої зброї
Побачити й упізнати
Ваші очі…
Тільки можу Вам
розповісти
Ви маєте це
зрозуміти
Я відчуваю
Як пульсує в мені
Ваша кров
Як Ваш полиновий голос
б’є в мої скроні
І тоді мені
мариться
Сивий кінь
Сивий степ
Сивий полковник
І в мені проростає
Ваша доля і пісня
Бо ми з вами —
одного роду
***
© Наталія Палій. Всі права застережені.