Наталія ПАЛІЙ

КИЇВСЬКА ОСІНЬ

Я не можу збагнути
Чому ти якась не така
Печальна Київська осінь
На межі тисячоліть
У кам’яному мішку сучасності
Ти зовсім не модерна
Ти навіть цілком архаїчна
Мені здається я бачу
У твоїх збайдужілих очах
Віковічну тугу
За останнім князівським словом
Я гортаю твій жовтий рукопис
Я шукаю в ньому
Відбитки своєї любові
Бо ти ж знала
Що я колись маю народитися
Ти ж хотіла стати
Моєю бурштиновою давньоруською тінню

***

© Наталія Палій. Всі права застережені.