НОТАТКИ НА ЖОВТОМУ ЛИСТІ
(вибране)
Кожна людина має
бодай раз у житті
Пізнати бруд
щоб зрозуміти чистоту
У мене це позаду
чи попереду?
* * *
Куди ти
ми ж знову на лезі ножа
І наші сліди
заливатиме кров’ю
І буде темно
і буде холодно
* * *
Коли-небудь коло
замкнеться
І ми опинимось
поза ним назавжди
І ти пам’ятатимеш мої
слова на жовтому листі
* * *
Давай пограємо
у небайдужість
Подаруємо одне одному
сонце
І забудемо
що воно примарне
* * *
Ілюзія щастя
завжди несподівана
Але як змусити
себе
Ії не чекати?
* * *
Я часом боюся
що коли-небудь хтось
Прочитає мої
вірші
І не повірить
що я писала правду
* * *
Поезія егоїстична
бо той хто її творить
Самодостатньо
сповнений порожнечі
Настільки щоб бути
мимоволі і завжди самотнім
* * *
Слова приходять
вісниками божевілля
Слова тікають
на вулиці хворого міста
Їм холодно від
мого подиху
* * *
Мене покарано
чужим страхом
Мене ув’язнено
в чужому мовчанні
Я чекала цього —
значить, я винна
* * *
Я ще писатиму
останній афоризм
Коли мене спитають
навіщо?
Невже доведеться
Все закреслити?
* * *
Давай любитимемо
чужі слова
Тоді нам ніколи
не буде холодно
Від власних
© Наталія Палій. Всі права застережені.