БІОҐРАФІЧНА ДОВІДКА
Панас Анатолія — поетеса 60х, ані широкій аудиторії, ані сучасному українському “бомонду” є невідомою. ЇЇ творчий шлях найкраще було б охарактеризувати як “онтологічна маргінальність”: контркультурна проти радянської соцкультури та пограничність щодо культурного життя сучасності. Ця пограничність між культурами стала потенцією вистражданої самобутності, як способом бути собою. Сучасна культура, зокрема і українська, що постійно звернена до пізнання власних пограничних меж, чимдалі їх актуалізуючи, фактично, іде шляхом демаргіналізації маргінального. Цим не лише вихолощує його (граючи на “а-ля маргіне”), а й не реалізує його творчі можливості. Саме цю онтологію творчого маргіне і варто навчитись в поезії Анатолії.
Період, який згодом історики назвали ,,хрущовська відлига” припав на студентські роки Анатолії. Вир шістдесятників закрутив молоду душу — вірші линули з-під пера. Нові думки, сміливі ідеї, однодумці, мудрі наставники, — всі говорили, що дівчина має неабиякий талант. Літературний гурток (м.Луцьк) під керівництвом Валентина Мороза, зустріч із Вячеславом Чорноволом, братами Горинями, ще потім її назвуть зв’язковою, а тоді — це життя, повноцінне, цікаве, захоплююче.
Минула ,,відлига” і почалися безкінечні процеси, суди, допити. Анатолію арештували на вулиці, коли вона ішла на літературну конференцію, публікувалась її перша збірка поезій. Вона йде окрилена — і раптом… Камера-одиночка, три дні на самоті за ґратами. Назвати треба імена, друзів, наставників, знайомих. Що говорили, кому, що передавали, коли і де зустрічались, хто і що саме сказав. Питання, питання — підступні, лихі. Відпосвіти — зрадити. Сказали: “націоналістка”. Обшук в кімнаті: листи, щоденники, вірші — все найпотаємніше — перерито, потоптано, конфісковано…
…до уваги читачів вибірка з вцілілого.
***
© Анатолія Панас. Всі права застережені.