СИЛА ВІРИ
То в смутку волала,
осінім
І рвалося серце тужливим
“курли”,
А нині з’яснилось,
серденько забилось,
А мрії рожеві
в Надію зросли.
Так радісно-вільно!
Пориви свавільні
Підносять Надію
на крилах орла…
Враз клекіт орлиний
Нам закликом злинув —
І віра звелась!
Роздмухана в тлінні
кидає жаріння:
Куди попаде!
Ледь спалахом видні…
жаринки невинні
А сила росте!
Поволі до волі —
з нагоди погода
Розкидає жар,
А демоном дужим
для волі послужить
Кривавий пожар.
***
© Анатолія Панас. Всі права застережені.