ПРОКЛЯТТЯ
Найпаче тії вороги,
Що в дружбу граються уміло,
Всміхаючись, вони могли б
Глодань не тільки душу — й тіло!
І в них відвага і снага —
На рани посипати сіллю.
О , млосно! Терпне голова —
Дутман-отрава, злеє зілля.
Помилуй, Боже, й відверни
З путі моєї злісних друзів.
Тяжке прокляття шлю на них,
Воздай їм, Боже, по заслузі.
Я так прошу тебе, о, Боже,
Уваж моє друге прохання,
Бо першого уже не зможеш —
Уже болять, ятряться рани
В довірливій моїй душі,
Що прагла дружби і любові.
Мої уже затуплені ножі,
Ненависть задрімала в слові…
* * *
Ненависть задрімала в слові,
Їй мало доказів правдивих,
Ще дослухається ревниво
До шепоту глухої змови.
Повстань, зненависте, збудись!
Де пломінь твій,
де гордий блиск?!
Не посилай пустих проклять,
Пусті прокляття не болять.
* * *
Пусті прокляття не болять
І не досягнуть вух злочинних;
А прошені у Бога — сплять
І зла нікому не чинять.
Я зло і сумнів у двобій
Пускаю на розлоге поле,
Поки в душі моїй застій,
Поки займлося серце болем.
А як вже вигою його,
Як дух окрепне в моїм тілі —
Я друга й недруга свого
На правім випробую ділі.
* * *
На правім випробую ділі
Найперше совість змучену свою,
Зберу і знов перекую
В святу багряну віру. Віру!
Хотіла б викувать мечі,
Та своїм силам знаю міру —
Вже меч мені не по плечі.
* * *
Вже меч мені не по плечі,
Я в донкіхотство більш не граю.
Я — Дульцінея, і в печі
Печу я дітям калачі
й пекучі сльози розливаю.
* * *
Пекучі сльози розливаю
( А ви берете їх на глум ),
Себе найбільше зневажаю
За сліз нестримний
згірклий плин.
Що ж торжествуйте. Ваше зверху,
Нервовий злам рида в мені.
Та лікар — час своє довершить,
Порука в тім — мої пісні.
* * *
Порука в тім мої пісні,
Що вам не вдасться розтоптати.
І хоч душевний злам в мені,
І віра кинута за грати,
Я зразу друзів — ворогів
Навчилась гордо зневажати.
За зраду підлу правий гнів
В мені бунтує у прокляттях.
Тож проклинаю вас вогнем
Ненависті, що в вас палає,
Хай палить він вас день за днем
І хай не буде йому краю.
В згорілу душу не впаде
Сльози — розради ні краплини,
Щоб дружба і любов ніде
Вам не сяйнула й на хвилину.
* * *
А біль нічого вам не зичу,
Встократ печаль своєї долі
Й ще стільки в інших я позичу,
І всі нещастя і всі болі
Я повертаю Вам.
Беріть!
У муках каторжних
згоріть!
А ми згорілії скелети
Розвієм з нашої планети.
***
© Анатолія Панас. Всі права застережені.