* * *
Ця ніч настояна на травах і журбі,
Така п’янка й така оманна,
Її натура невблаганна
Мене засвідчує в тобі.
Я розчиняюся у ній
Невидима і безборонна,
В золотомісячній короні
І тиші зорянонімій.
Ти лицар ночі, білий маг,
Я в ній – рабиня і цариця,
В косах моїх – перо жар-птиці
Й кайдани срібні на руках.
***
© Людмила Паниченко. Всі права застережені.