МОЛИТВА ДО ПРИРОДИ
Природо, матінко моя,
Щодня молюсь за тебе я.
Хай Бог тебе оберігає,
Твій біль я серцем відчуваю,
Бо ми з тобою нероздільні,
Беззахисні, слабі і сильні.
В моїх очах – твоя печаль,
Та мало радості, на жаль.
Коли плюндрується краса,
отруйно плачуть небеса
Бо ж хто ж тоді врятує світ,
Приречений на війні, СНІД.
За те що зруйнували храм,
За це сповна воздалось нам.
Земля Афгану і Чечні,
Неначе у страшному сні,
Звертається до нас, людей,
Куди ми йдем? Куди Ведем?
У відповідь – страшні руїни,
Теракти, смерть… ХТО в цьому винен?
Причина істини проста –
МИ не прийшли ще до Христа.
***
© Людмила Паниченко. Всі права застережені.