СРІБНА НИТКА
Космосу срібна нитка
Тягнеться в ранок незримо,
Ніч бентежна сусідка,
Моя нестриножена рима
Дарує нічні діаманти,
Кличе у пошуки слова,
І я, мов душа емігранта,
Вмираю й народжуюсь знову.
Згорають повільно свічі,
В реальність зачинено двері,
Дивиться сумно у вічі
Маг – білий аркуш паперу.
***
© Людмила Паниченко. Всі права застережені.