* * *
Параджанову
В субстанції одній – Орфей і демон,
Блакитна кров відторгнула червоне,
Зов пращурів творив живу ікону,
З якої усміхалась Мона Ліза.
Актор, художник, режисер –
Один у різних іпостасях,
Під наглядом страшних химер
Творив шедеври без овацій.
А як він ближнього любив!
Повінчаний із музою навіки,
У суєті суєт не загубив
Орфей свою прекрасну Еврідіку.
На лаври, на гіркий полин
Світ генія свого прирік,
Хрест з діамантів та перлин
Він ніс у двадцять перший вік.
***
© Людмила Паниченко. Всі права застережені.