Віра ПАРОНОВА

ВИБІР

Це було уже надрання.
В прохолодному світанні
Два створіння неземні
Показалися мені.
Я вдивляюсь в їх обличчя:
Перше — мов краса предвічна,
Друге в смутку і жалю.
Їх однаково люблю.
Ангел Радості і Світла,
Променистий і привітний,
Чистий-чистий, наче сніг.
Я припав до босих ніг.
Він мені віщує долю,
Обіцяє щастя й волю
В царстві вічної краси
Крізь віки і крізь часи.
Другий — стомлено схилився
І зажурено дивився,
Мав засмучене чоло
І поламане крило.
Ангел Смутку і Скорботи
Утомився від роботи:
Людські немочі й жалі
Він збирав по всій землі.
Не журись, іду з тобою,
У печалі заспокою,
Біль всесвітній розділю,
Все, що можу, все зроблю.
Світлий ангел відлітає,
На прощання обіцяє
У ранковій вишині
Зіркою світить мені.

І промінням золотим
Шлях скорботний освятив.

***

© Віра Паронова. Всі права застережені.