* * *
У рік Вівці під знаком Овна
я зібрала букет повноліття.
Кожна квітка п’янка по-своєму.
Їх усього вісімнадцять.
Оця он, беззуба, сміється.
Та вже вміє ходити.
Ті й упізнати не можу:
якісь — наче вітер.
Ці — у шкільних платтячках,
а поміж ними — літо.
Остання ж — сама невідомість,
пуп’яночок із росинкою…
Зрізані квіти
ставлю в печальну чашу
печального часу,
й ми залишаємося
віч-на-віч:
я і мої вісімнадцять.
З присмаком солі
на вустах-пелюстинках.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.