* * *
Перерізали стежці горло.
Кров’ю бризнуло аж під греблю.
Ніби чайка, підтята горем,
кволо зойкнуло сонце в небі.
Перерізали стежці горло.
День зробився одразу ніччю.
Похитнулась ромашка долі,
в кулачку затиснувши відчай.
І затерпла сльоза у клена,
і завмерли слова у мене,
і не стало у пісні крила.
Німотою чорніє поле —
Перерізали стежці горло,
що до мене
тебе
вела…
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.