Марина ПАВЛЕНКО

КУРОРТНИЙ РОМАН

ЛЮБОВ

Хвиля

хтось шукає тінь
і чекає ночі
ми ж
виловлюємо світлячків
і вбираємо сонце
примножуючи в собі
запаси світла

Небо

Вихоплюємо зорі
тремтячими руками –
прямо з вогнища світанку
згрібаємо жар
призахідного сонця
обпікаючи пальці
та нанизуючи
на коралі

Кожен свій день проживаємо
до останньої крихти

Хмара

бо шепотіло море:
скоро настане
осінь

* * *