Марина ПАВЛЕНКО

ЛАВРОВИЙ СОНЕТ

Мій друже лавре, що вінчаєш
осяги поетів,
солодкий после муз із листям,
що подібне лезам…

Б.-.І..Антонич.
“Терен співає”

Пишу в листі, дивуючи родину:
“Листок лавровий тут росте вздовж вулиці!”
До огорож до того рясно тулиться,
що всім би стало на вінці. Людина

скубе його раз по раз без упину
(від доторку він тільки лячно щулиться) —
на суп чи на м’ясну начинку в булочці,
хоч цінить менш, аніж інжир чи диню.

Моєї вишні безталанний брате,
в легендах ти і пишний, і багатий,
але життя — жорстокіше й без гриму.

І все ж ти не плаксивої породи,
прощаєш нам укотре наші шкоди,
бо саме ти чоло вінчаєш Криму.

***

© Марина Павленко. Всі права застережені.