АЮ-ДАГ (ВЕДМІДЬ-ГОРА)
Є ведмеді — білі. Є і бурі.
Ну, а як зелений вам ведмідь?
Й не лише зелений, а й похмурий
та гігантський. Осьде він, глядіть!
Не страшні йому вітри і бурі.
Й ви не бійтесь — ближче підійдіть.
Бо зелені сосни — його шкура,
а “залисини” — то глини мідь.
Дошкуля йому хіба спекота.
Спрага теж під саме серце б’є.
Морду простяга від повороту
аж до моря й воду дістає.
Ох, солоні хвилі море котить!
П’є і спльовує. І знов жадливо п’є.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.