Марина ПАВЛЕНКО

СХІДНА КАЗКА

Для них унылой чередой
Дни, месяцы, лета проходят…

Александр Пушкин.
“Бахчисарайский фонтан”

Дружино ханська (перша чи четверта —
нема різниці!), що, коли не вдасться
Заремою для чоловіка стати
або Марією? (Чи ж це найбільше щастя,
між нами кажучи? Бо тільки смерті
і домоглись вони!) Хіба розкішні шати
твої від того будуть менш блищати?
Чи з меншим шалом вишуканий комір
ти в тон до плаття будеш добирати?
А пудра? Кремовий чи персиковий колір
для шкіри ліпший? Навіть покарати,
якщо не те подасть, служебку можна
і можна євнуха поставити на місце —
ще буде тут командувати кожне!
Отак за клопотами вже й засяяв місяць:
Красуні справжній завжди непомітно
збігає час перед люстерком ясним!
Крізь вітражі, рожевий і привітний,
впливає вечір лицарем прекрасним.
І знов тебе не кликали до хана…
Тьху, тільки й горя! Швидше без води
засохнуть мертві кам’яні фонтани,
ніж дерево живе! Скоріш іди
у сад німий і свіжий цвіт платана
зірви. Пелюсток кількість — час, коли безмовно
засне сторожа. Бо як є коханий,
зумієш завжди кинуть знак умовний
в мережку дерев’яного балкона! —
За це кривава ждатиме розплата?
А що, терпіти й нидіти до скону?
Тим паче, розум твій її уникне!
Дрібниці все! Червоний сік граната
налий у піалу. Як тричі крикне
“павич”, то пробереться у покої
в лахмітті знахарки, старої і бридкої,
щукач пригод — звитяги чи поразки?

… Висять зірки в тривожному спокої.
Триває гір і ночі східна казка.

***