Марина ПАВЛЕНКО

ЩОДЕННИК ДУШІ

Мікропоема

— Це ота зірка?
— Ні, ота нижче, Дрібніша.
— Ота малесенька? Таж її навіть
у телескоп не видно.
— Ну й що? Вона собі просто є.

Тема й мета: зазирнути в замкову щілину часу

ану ж пощастить розгледіти
як минуще і тлінне
переходить
(якщо переходить)
у вічне й нетлінне

Обладнання: Обладнання: мусить бути небо (простір)

мусить бути гілка (основа)
мусить бути мрія (крила)

Форма: кленового листка

(кленовий листок ви коли-небудь бачили?)
у нього різьблені крайчики
багато хто вважає що вони колючі
і не підходить близько

Колір: зелений-зелений

від барви молодого пагона
до відтінку морської хвилі
зелений у прямому
й переносному значеннях
здається він скорше загине
але не пожовкне

Стан: вічно летючий

тріпочучи на вітрах
кленовий листок
уперто шукає
свого літа

Вік: мені ж іще тільки

п’ятнадцять сонць
десять крапель роси
п’ять пташиних пісень
а вже цілих двадцять чотири дощі

Професія: бути

Сімейний стан: закоханість

Ставлення до релігії: не дати згаснути

зеленій ватрі
зелена віра

Вдача: вітер

усміхнеться до комашки
вітер
обдмухає всі парашутики
з кульбабки сонця
вітер

Світогляд: коли сіра більшість листків

обирає гусеницю
старшувати над собою
все одно залишайся
зеленим

Улюблені заняття: як і кожен кленовий листок

має хмарку
нею можна вкритись
під нею можна
сховатись
нею можна
поділитись

Мрія: залишити свій відбиток

на скелі прийдешнього
онуки прочитають
і забудуть
але у виямці затримається крапля
і напоїть пташину пісню
хоч би єдину
найкращу

Спогад: вечір

а може світанок
(...бо роса)
ґелґотіння гусей
а може кукурікання півня
(...бо село)
брязкіт відра біля криниці
чи то запах чорнобривців
(...бо пісня)

* * *