МАГНОЛІЄВИЙ СОНЕТ
Магнолій тихих запізнілі квіти
дурманять голови курортникам численним.
Поглянеш — і здається: тільки й світу,
що в тих свічках поміж листком зеленим.
Тут треба особливої освіти
чи ж бути хоч якоїсь секти членом,
щоб магію цих квітів зрозуміти,
щоб злитися із цим огнем шаленим!
А я — північна квітка. Я — ромашка.
Таких яскравих платтів не дістану.
Вклоняюся магнолії, мов панні,
і як не сумно знати, як не важко,
екзотика та розкіш її цвіту —
не по мені.
Прощай.
О кримське літо!..
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.