ТРИ РОНДЕЛІ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОЇ ФОРТЕЦІ
І
Фортеця — казка Кам’янця-Подільського,
похмура казка з вогкими химерами,
де повно страху та плачу несвітського,
де в ями боргової чорне черево.
Звідсіль колись од каторги сибірської
тікалося і не втеклось Кармелеві.
Фортеця — казка Кам’янця-Подільського,
печальна казка з темними химерами.
В боях було не до спочинку військові,
короткими втішалося перервами.
Тепер лиш балка часом тут потріскує,
ховається під забуття шпалерами
кривава казка Кам’янця-Подільського.
II
У Кам’янці-Подільському фортеця —
весела, світла казка старовинна.
Милує око, потішає серце
із давніх стін та башточок картина.
По стінах дикий виноград плететься,
внизу змією в’ється Смотрич синьо.
Музейний вік — найкращий для фортеці,
що наче гарна казка старовинна.
А що на крові й на кістках росте ця
ромашка — чи болить кому те нині?
Та й казка мудро каже: “Все минеться”.
То тільки я не вірю, мов дитина,
у Кам’янці-Подільському фортеці.
III
Хоч казка й мовить, що минеться все
і що не вічні горе, біль та смуток,
однак тривожна думка душу ссе:
виходить, щастю теж не довго бути?
І не лише кривавих днів есе,
але й гаразди наші з’їсть отрута?
Минуться річка, трави, хмари — все,
що спричиняє радість, а не смуток?
І навіть цю фортецю над шосе,
що з каменю й металу міцно скута,
вітрами часу в безвість однесе?
На жорнах перемеле й перекрутить?
Ми теж минемось?
Так. Минеться все.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.