* * *
Це не тільки, напевне, для мене
всі кияни такі незвичайні.
Їх можна впізнати в строкатому натовпі
за особливою причетністю до Хрещатика,
за їхньою звиклістю до метро
та вписаністю в ці переходи підземні,
в ці театри й Печерські Лаври.
Схиляюся перед їхніми буднями,
що протікають
серед цього вічного Свята-Києва.
А серцем уже поспішаю до рідної,
до маленької, ніби долонька у донечки,
Умані,
звідкіля зосеніла “Софіївка”
простягає до мене
останні кленові листочки
і в яку заховатися можу,
ніби в ту рукавичку.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.