* * *
Я іду собі по молоко…
З давніх маминих віршів
Це, видно, закономірно:
дорога по молоко
неодмінно має проходити
найсільськішою вулицею,
у найфантастичніших мріях,
щоб привести неодмінно
в найкрасивіше подвір’я,
де найзапашніші півонії
і найдобріші люди.
Несу молоко тобі, донечко,
й на кожнім квадраті дороги
знаходжу такі ще свіжі,
такі — аж до щему — ще юні
сліди своєї матусі,
хоч їх тут
і не було…
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.