* * *
Цей вірш, настояний на запахах любистку,
з дохристиянських ніби ще часів.
Ідеш ним, наче кладочкою, хистко,
з рядка в рядок, мов через ватру, скачеш,
купаєш очі в слові, як в росі,
і раптом світ неначе вперше бачиш.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.