СОНЕТ ДЛЯ ТЕБЕ
(Сірий)
В кімнаті сіро, в книжці сіро, в думці,
Пиляє за стіною сіро скрипка.
Який він сіро-сизо-сивий — сум цей,
Немов поцвіла хліба давня скибка.
По солодощі донечці-ласунці
Йшла в місто і ні з чим вернула швидко.
Лиш сірий вечір принесла у сумці —
Тепер он хлипко тулиться до шибки.
Та чую кроки рідні!
Ще з порога,
Неначе дощ на зв’ялене зело,
Хлюпнула свіжість погляду твойого.
Усе довкола миттю віджило:
Радієм, сміємось утрьох — з нічого,
І вже нітрохи сіро не було.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.