* * *
У кімнаті своєї душі
ледь не щодня прибираю:
виловлюю міль
занадто гарячих марень,
перетрушую килимки
занадто райдужних намірів,
збризкую скептицизмом
усі сподівання.
Та від того чомусь
ні на крихітку
в ній не побільшало затишку,
хоч, здавалось би, застрахована —
років, може, на сто наперед —
навіть уже від натяку
на якісь там розчарування.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.