ТРАМВАЙНИЙ СОНЕТ
У вечірнім місті
плакали трамваї…
Володимир Сосюра
Плачуть досі за мною трамваї
в тому місті (забула, як звалось),
де жила я (коли — не згадаю)
й де дива лиш приємні траплялись.
Попелюшкою в замку була я,
хитрим гномиком скрізь пробігала,
а казкам — ні кінця, ані краю:
на бруківці, в будинках, в підвалах…
В тих трамваях катались звірята
і сеньйор Помідор із дружиною.
Буратіно-кондуктор за плату
брав по усмішці — щоб із щербиною.
Ех, трамваї, не треба ридати:
в тому місті я досі дитиною.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.