КОЛИСКОВА ДЛЯ МОЄЇ ВУЛИЧКИ
Ну ж і вкричалася,
ну ж і впахтілася всяким зелом!
Аж розривається-тріскає
в Дня голова.
Щоб огорнулась нарешті
натруджена вуличка сном,
їй колискової лагідна Ніч наспіва.
Змовкнуть поволі,
узручняться в гніздах зати?шних своїх
вогники вікон.
Заклякне від студені став.
Спурхнуть угору
зірок неприручених дикі рої,
місяць медами їм склеїть повіки й вуста.
Лихо приспиться, і здасться, що всюди саме лиш добро,
й що ні до кого
не прийдуть
примари сумні.
…Сплеснуло раптом,
як риба,
в забутій криниці відро.
Пес безпритульний
за тином
зітхнув уві сні.
18. 06. 2000.
© Марина Павленко. Всі права застережені.